Відтоді як у Львові запрацювали правила розміщення зовнішньої реклами візуального хаосу стало трохи менше, а штрафів підприємцям побільше. Хоча деякі ну дуже брутальні порушення мозолять очі у самому центрі роками – і ніхто їх з контролерів якось не помічає.
Колись рекламою були щедро розписані стіни крамниць, висіли вказівники та вивіски. Дещо з того можна побачити й досі. Це ніби портал у минулі століття – сліди та шматочки старої реклами на стінах Львова.
Деякі чудово збереглися, деякі ледве-ледве видніються і стільки було знищено – складно уявити. Цікаво, чи дратувала вона колишніх мешканців міста?))
Якою була реклама колись? Подивимося разом? 😉
- Різними мовами
Надписи були польською, ідішем, німецькою мовами. Крамниці закликали до себе клієнтів різних національностей. Зараз в туристичних місцях дублюють англійською та іноді польською.
2. Прізвище – це гарантія
Часто назвою фірми було прізвище власника – головного майстра. Воно ж використовувалося замість логотипу, наприклад, на клеймі. Клієнти точно знали, хто саме зробив цей товар і хто відповідав за якість.
3. Асортимент на стінах
Хай усі перехожі одразу бачать, що продається в крамниці. На сьогодні це надто грубий хід. Хоча деякі компанії все-таки роблять стилізацію під ХХ століття, зберігаючи традиційний вигляд крамниць в історичному центрі. Напевно, мають дозвіл писати на стінах.
4. Малюнки
Зображення й раніше працювало універсальним засобом донести інформацію до різнорідного населення. Мабуть, найвідоміший з них – реклама капелюхів. А трохи далі від центру ми знайшли чашечку, що лишилася від магазину ламп та комплектуючих.
5. Ручна робота
Вся настінна реклама писалася вручну, шрифти та кольори теж підбирали власники. Хтось кликав художників, хтось писав сам, хтось користувався трафаретом – от і виходило несхоже навіть у магазинів-конкурентів. А ще це про фантазію, власний стиль та розуміння ЦА. Є чому повчитися!
А ви звертали увагу на рекламні сліди на стінах Львова?
